Шангрі-Ла: Сіккім + Британський Радж

“Країна небесних сходів”. Кращого присінку до таємниць майбутнього важко придумати. Недосліджена, важкодоступна країна скель і квітів…” М.Реріх

Шангрі-Ла – вигадане місце, описане в романі «Втрачений обрій» 1933 року британським письменником Джеймсом Хілтоном. Хілтон описує Шангрі-Ла як містичну, гармонійну долину. Шангрі-Ла стало синонімом будь-якого земного раю, особливо міфічної гімалайської утопії – вічно щасливої землі, ізольованої від світу. У романі люди, які мешкають у Шангрі-Ла, майже безсмертні, живуть сотні років понад звичайний людський вік і дуже повільно старіють.

Назва також асоціюється з образом екзотики Сходу. У давніх тибетських писаннях існування семи таких місць згадується як Нгхе-Бейюль Хембалунг. Хембалунг – це одне з кількох бейулів (прихованих земель, схожих на Шангрі-Ла), які, за переказами, були створені Падмасамбхавою у IX столітті як ідилічні, священні місця притулку для буддистів у часи розбратів.

Подорож Сіккімом – гімалайським штатом, особливо вражає зміною ландшафтів: від густих лісів до мальовничих луків і кількох безплідних ділянок із панорамними видами на засніжені гори. Третя у світі за висотою вершина й перлина штату – Канченджанґа – видна практично звідусіль. Штат вирізняється холодними зимами та коротким літом. Під впливом домінуючої непальської громади, місцевих бхутійців і іммігрантів-лепчів, тут можна знайти численні монастирі та індуїстські святині, які розташовані зовсім поруч одна від одної! Гід – Олександр Третяк.